02 Бойронська каплиця

Непримітну будівлю на південному кінці Алейного проспекту (Alejní), сьогодні по сусідству із супермаркетом, звів у 1865 році орден Милосердних сестер святого Карла Борромео. Монастир служив насамперед пансіоном-інтернатом для дівчат, де, як пише хроніка, «дівчат виховували в справді християнському дусі й водночас навчали та вели так, щоб вони могли відповідати вимогам свого часу. І сама конгрегація намагалася відповідати вимогам часу. Окрім пансіонів, вона відкривала притулки – ясла та дитячі садки, – щоб батьки могли своєю працею заробляти дітям на хліб».

Хоча будівлю завершили вже 1866 року, сестри з вихованками оселилися в монастирі лише через два роки. І тільки значно пізніше, 14 липня 1886 року, освятили невеликий храм, який під час перебудови з’єднали з монастирем. Монастирська хроніка розповідає, що «храм розписали бенедиктинські майстри, які колись голим стінам надали просто чарівного вигляду». Ці обдаровані бенедиктинці походили з празького монастиря На Слованех, який називають також Емаузи. Однак більшість із них не були чехами. У 80-х роках XIX століття празький монастир став притулком для спільноти бенедиктинців із німецького Бойрона. У Німеччині тоді канцлер Бісмарк розв’язав так званий Kulturkampf, «культурну боротьбу» – спробу придушити вплив католиків. Так до Чехії, а також до Тепліце, потрапило так зване бойронське мистецтво – цікава спроба реформувати сакральне образотворче мистецтво.

Оздобленням теплицької монастирської каплиці керував один із трьох засновників Бойронської мистецької школи, швейцарець Фрідолін Штайнер. Роботи завершили 1890 року. Тож разом із костелом святого Гавриїла в празькому районі Сміхов каплиця належить до найдавніших повністю збережених пам’яток бойронського стилю на чеських землях. Дослідження 2008 року показало, що розписи каплиці частково змінило молодше покоління бойронських митців. Роботами 1931 року керував монах Антонін Врбік.

У 1930 році сестри власним коштом збудували школу, яка сьогодні, як і монастир, належить до комплексу гімназії. Після вигнання сестер у 1950-х роках каплиця служила складом або майстернями. Сьогодні за її порятунок бореться громадська організація Pro arte beuronensis – Товариство з відновлення каплиці Теплицької гімназії. Про можливість екскурсій можна дізнатися на дошці оголошень біля входу.