09 Кам'яні лазні

У XIX столітті слава Тепліце як визначного європейського курорту була величезною. Чарлз Сілсфілд у своїй книжці «Австрія, якою вона є в 1828 році» пише про місто як про «славетний храм Гігієї, придатний для всіх хвороб». Серед відвідувачів були дипломати, короновані особи, науковці й митці – тож не дивно, що в Європі Тепліце називали «малим Парижем» або «салоном Європи».

Хоча сучасна будівля Кам’яних лазень походить лише з XX століття, вона нагадує про значно давнішу курортну традицію, від якої зрештою має й назву. Слово «кам’яні» вказує на кам’яну обмурівку навколо джерела, яке аж до 1800 року було вкрите лише дерев’яним риштуванням із ґонтовим дахом.

Поважну класицистичну будівлю Кам’яних лазень звів тодішній староста Шанова в 1800–1802 роках. Розмірами й оздобленням будівля була значно скромнішою, ніж сучасні Кам’яні лазні: це була призматична одноповерхова споруда з планом у формі літери Т. Простір над джерелом заради освітлення залишили відкритим, через що джерельна вода легко змішувалася з дощовою. Тому в середині XIX століття отвір накрили мідним куполом.

Поруч із Кам’яними лазнями стояли Штепанові лазні 1806 року, які називали також Храмовими. Чарівності місцю додавав навколишній краєвид – з деревами, кущами та струмком Бистржице, що обмежував будівлі з обох боків, тож до лазень вели маленькі арочні місточки з ошатними поруччями.

Обидві будівлі, які кілька разів перебудовували, у 1910 році знесли й замінили пишною псевдобароковою спорудою з елементами класицизму, яка стоїть і сьогодні. Її авторами є теплицький архітектор Їрш і Арнім із Потсдама. На урочистому відкритті нової будівлі 1911 року був присутній пізніший спадкоємець габсбурзького престолу ерцгерцог Карл. Лазні назвали на честь дружини Франца Йосифа I Єлизавети, відомої як Сіссі. Але після падіння монархії це стало неприйнятним, і лазні повернулися до первісної назви.