Костел Пресвятого Серця Господнього

Історія так званого Червоного костелу нерозривно пов’язана з історією Трновани. Наприкінці XIX століття вони стали осередком промисловості, і сюди в пошуках роботи почало переселятися дедалі більше нових жителів. У 1900 році їхня кількість перевищила 12 000, у громаді відбувалися регулярні ярмарки, а з Тепліце і Дубі її з’єднувала трамвайна лінія. З 1905 року громаду прикрашала лютеранська Христова церква, яку називали Зеленою. Але для підвищення до статусу міста Трнованам бракувало ще католицького костелу.

Товариство будівництва костелу виникло вже 1895 року. Завдяки пожертвам вірян наприкінці 1907 року нарешті змогли почати будівництво, яке вимагало перенесення русла струмка Бистржице; він і досі тече під поверхнею сусіднього парку. Тринавну базиліку в неоготичному стилі з вежею заввишки 47 метрів зводили руки переважно місцевих ремісників за проєктом теплицького архітектора Густава Їрша. Уже 24 жовтня 1909 року завершений костел освятили.

Інтер’єр костелу пережив чимало історичних бур і залишився пам’яткою про тодішніх жителів Трновани. Оздоблення переважно неоготичне, але в костелі є й два вівтарі, перенесені зі святинь, якими трнованці користувалися до будівництва костелу. Правий бічний вівтар перенесли до костелу з каплиці святого Роха, яка стояла в сусідньому парку. У каплиці Святого Хреста стоїть оригінальний вівтар із дівочої школи. У лівій наві ми знайдемо вівтар з образом Мадонни як покровительки Трновани в стилі Бойронської мистецької школи. Настінні розписи в інтер’єрі виконав у 1930-х роках за власними ескізами художник Альфред Бем. П’ять дзвонів, з яких один скликає вірян на богослужіння, а один служить похоронним дзвоном, відлили 1911 року в недалекому Хомутові.

Хоча правильна назва костелу звучить «Пресвятого Серця Господнього», його прозивають Червоним через колір керамічної облицювальної плитки. Його околиці за останні сто років помітно змінилися, а місто Трновани об’єднали з Тепліце, проте храм зберіг своє становище однієї з домінант проспекту Масарика.