36 Головний вокзал

Коли з’ясувалося, що вугілля добре горить, а ще краще продається, у краєвид навколо Тепліце почали вгризатися перші буровугільні шахти. Цінний товар возили до Усті-над-Лабем, а звідти річкою далі до Саксонії. Але повільні підводи не встигали снувати туди-сюди досить швидко, тож треба було збудувати залізницю.

Перший теплицький вокзал виник на місці колишніх цегелень ще 1858 року завдяки компанії Усті-Теплицька залізниця, k.k. privilegierte Aussig-Teplitzer Eisenbahn, заснованій Францем Страдалом. Уже 1866 року лінію, що з’єднувала Тепліце з Усті-над-Лабем, продовжили до Духцова, а згодом і до Хомутова. Зростання значення теплицького вокзалу незабаром вимагало його розширення. Це сталося 1871 року за проєктом архітектора Турби, автора ще первісної вокзальної будівлі. Розміри будівлі зумовлювало те, що вона була також осідком дирекції компанії, включно з квартирами для працівників. Теплицький вокзал у неороманському стилі свого часу вважали найкрасивішим в Австро-Угорщині. Досі це будівля з найдовшим фасадом у місті – понад 400 метрів.

У 1871 році засновник Страдал розійшовся з компанією і збудував залізницю з Духцова через перевал Лесні брана до Подмокл біля Дєчина. Але й попри це Aussig-Teplitzer Eisenbahn і далі успішно розширювала свою залізничну мережу. Лінію Трмиці – Біліна долиною однойменної річки фірма відкрила 1874 року, а лінію, що вела через Чеське Середогір’я, проклали 1897 року. Останньою лінією була так звана Transversalbahn з Ловосиць через Чеську Ліпу до Ліберця 1900 року.

Усті-Теплицька залізниця аж до свого одержавлення 1924 року була найбільшою приватною залізничною компанією в Північній Чехії. Франц Страдал звелів будівничому Германові Рудольфу звести показну віллу прямо навпроти теплицького вокзалу. Сьогодні вона служить автовокзалу.

За соціалізму зала відправлення вокзалу отримала нове оздоблення, передусім у вигляді піскоструминних зображень на склі. Ті, що в заскленій галереї перед входом (з майстерні академічної художниці Даґмар Бемової), нагадують легенду про знайдення теплицьких джерел; зображення всередині зали – міф про реальний соціалізм. Згодом біля галереї з’явилися ще й дві статуї робітників, більші за людський зріст.

Вокзал довгі роки занепадає. Перших кроків запланованої реконструкції жителі Тепліце дочекалися лише 2005 року, коли впорядкували залу відправлення й збудували підземний перехід до новоствореної платформи. Проте нинішній стан усе ще не відповідає значенню будівлі.