Готель «Де Сакс»

Готель на проспекті Масарика (Masarykova) має прізвисько «de Saxe», тобто «саксонський». Тож його назва нагадує одну з історій, пов’язаних із Тепліце.

Назву «де Сакс» готель отримав на честь саксонського принца Йозефа Ксавера Карла Рафаеля Філіппа Бенно де Сакса. Він народився 1767 року в Дрездені як онук саксонського курфюрста Фрідріха Августа II. Проте Йозеф де Сакс не був прямим спадкоємцем саксонського престолу; він служив полковником гвардії Катерини Великої. Але незабаром він посварився з Платоном Олександровичем Зубовим, впливовим фаворитом цариці. Через це Йозефа де Сакса вислали з Росії; проте на цьому його пригоди не скінчилися. У червні 1802 року саксонський шляхтич збирався до Тепліце. Дорогою він зустрічає друга Платона Зубова, князя Щербатова. Думка про те, що обидва чоловіки мають перебувати в одному місті, надто образлива, тож Щербатов викликає Йозефа де Сакса на дуель. Дуелі тоді вже були заборонені, тож обидва чоловіки мусили усамітнитися в глухому місці біля осецького замку Ризмбурк. У перестрілці Щербатов цілився влучніше і смертельно поранив суперника. Так Йозеф де Сакс трагічно завершив своє життя 26 червня 1802 року на руках у свого друга принца де Ліня.

На колишньому цвинтарі біля костелу святих Петра і Павла в Осеку й досі стоїть ампірний надгробок у формі піраміди з латинським написом: «Тут спочиває Йозеф де Сакс, син найяснішого Ксавера, королівського принца польського й литовського, герцога саксонського, повноважний намісник короля обох Сицилій, лицар королівського ордена святого Януарія і святого Йосифа Єрусалимського, який, вирушивши в подорож до теплицьких джерел, помер 22 червня 1802 року». «Le Chevalier de Saxe», саксонський лицар, тож є одним із небагатьох членів роду, похованих не в крипті дрезденської Гофкірхе, а поблизу Тепліце.

Первісна класицистична будівля теплицького готелю не була архітектурно надто цікавою. Винятком є перебудова у два етапи, яку здійснив власник готелю Райнгольд Блашке-старший, сам архітектор: 1912 року він спроєктував крило в бік Гуситської вулиці, а в 1920-х роках його однойменний син у тому самому стилі спроєктував головний фасад. Монограму RB ви знайдете й на поруччях балконів, а на другому балконі є WB – ініціали Вільгельміни Блашке. М’язисті атланти, що несуть карниз і фронтон фасаду, свідчать, що Блашке залишили тут один із небагатьох прикладів німецького модерну в Тепліце.